- ознаку
- адзнакапрыкметапрымета
Українсько-білоруський словник. 2013.
ознаку
Смотреть что такое "ознаку" в других словарях:
з — I невідм., с. Десята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука з (вимовляється зе ). II із, зі, рідко зо, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають: Просторові відношення: 1) з род. в.… … Український тлумачний словник
під — I по/ду, ч. 1) Низинне місце; западина. 2) Нижня горизонтальна поверхня, площина якого небудь приміщення, ями, печі і т. ін. || мет. Дно в доменній печі. 3) Місце, майданчик для стіжка. 4) діал. Горище. II прийм., із особ. займ. оруд. в. одн.… … Український тлумачний словник
ОЗНАКОМИТЬ — и пр. см. об. Ознак муж., архан. знак, признак, примета, след. Без ознаку зверь не пройдет, не покинув следа. Только ознак один, что был человек! говорят о трупе. Ознакоми нареч., пск., твер. назнакоми, в знакомстве, познакомству, у знакомых… … Толковый словарь Даля
в — I невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука в (вимовляється ве ). II (у), рідко ув – із знах., місц. і род. відмінками; рідко вві (у/ві), ві – із знах. і місц. відмінками; прийм. Сполучення з в (у) виражають … Український тлумачний словник
вимпел — а, ч. 1) Вузький і довгий прапор, що його піднімають на щоглі військового корабля під час плавання як ознаку його державної належності. || Вживається на позначення кількості кораблів. || Вузький і довгий, часто трикутний прапорець, що видається… … Український тлумачний словник
випадати — а/ю, а/єш, недок., ви/пасти, аду, адеш, док. 1) Падати з чого небудь, звідкись назовні. || Унаслідок ослаблення, захворювання і т. ін. не триматися (про зуби, волосся). || перен. Не входити до гурту осіб, що мають спільну ознаку, до ряду… … Український тлумачний словник
дієприкметник — а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована … Український тлумачний словник
іменник — I а, ч. Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін. II а, ч. Спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів … Український тлумачний словник
категорія — ї, ж. 1) філос. Основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв язки й відношення, які існують у реальній дійсності. Категорія часу. Категорія причини. 2) наук. Родове поняття, що означає розряд предметів, явищ і т. ін. або їхню … Український тлумачний словник
набувати — I а/ю, а/єш, недок., набу/ти, у/ду, у/деш, док., перех. 1) Ставати власником кого , чого небудь, діставати, здобувати кого , що небудь. || Купувати. || Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Набувати ваги. 2) Набирати чого… … Український тлумачний словник
о — I невідм., с. Дев ятнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука о . II прийм. із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. о виражають: Часові відношення: 1) з місц. в. Уживається для точного або приблизного означення години,… … Український тлумачний словник
